ТОП-8 помилок з банком

 

Дізнайся прямо зараз Старт

Спеціальна конфіскація

 

Все про спеціальну конфіскацію Старт

Наукові висновки

 

Як виграти справу, використовуючи наукові висновки? Старт

Форс-мажор (зона АТО)

 

Отримати форс-мажор Старт

Smaller Default Larger

Кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження транспортного засобу

Трагічні події початку 2014 року у нашій державі, окрім загибелі великої кількості людей мали і інші негативні наслідки. Одним із таких наслідків стали підпали та інші форми знищення або пошкодження автомобілів, що належать громадянам та юридичним особам. В зв’язку із цим важливого значення набуває правильність кримінально-правової кваліфікації таких діянь.

Частиною 1 статті 194 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах [1].

Роз’яснюючи дану норму, Пленум Верховного Суду України у пункті 26 своєї постанови від 06 листопада 2009 р. зазначено, що відповідно до частини першої статті 194 КК України кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна настає в разі, якщо такими діями заподіяно шкоду у великих розмірах. Пунктом 27 цієї ж постанови визначено, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях винної особи таких кваліфікуючих ознак як завдання злочином проти власності значної шкоди потерпілому, вчинення таких злочинів у великих чи особливо великих розмірах, суди мають керуватися відповідними положеннями примітки до статті 185 КК України [2].

Великий розмір шкоди у даному злочині визначається згідно пункту 3 Примітки до статті 185 КК України як сума, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Відповідно до пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України встановлено вартісне обчислення податкової соціальної пільги у розмірі , що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку [3].

Станом на 1 січня 2014 року прожитковий мінімум складає 1176 гривень, а тому мінімальний розмір шкоди, завданої злочином, передбаченим ст. 194 КК, протягом 2013 року складає 1176?0,5?250 = 147000 (сто сорок сім тисяч гривень).

Таким чином, діяння, вчинені протягом відповідного року, будуть злочинними і мають кваліфікуватись за частиною 1 статті 194 КК України лише за умови, коли ними було спричинено розмір шкоди, не менший, ніж вказаний вище для цього року. В протилежному випадку відповідне діяння в залежності від обставин справи кваліфікується як цивільний делікт, адміністративне правопорушення, а в разі достатніх підставах – як інший злочин (наприклад, хуліганство).

Складність ситуації, з якою звернувся Замовник, полягає у тому, що його клієнта обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 194 КК України, яке вчинене шляхом підпалу, але при цьому не спричинило матеріальної шкоди у великих розмірах.
У зв’язку з цим у Замовника закономірно виникло питання: чи поширюється норма частини 1 статті 194 КК України, яка передбачає обов’язковий мінімальний розмір спричиненої злочином матеріальної (майнової) шкоди, на норму частини 2 статті 194 КК, яка передбачає в якості кваліфікуючої ознаки злочину:

    1. його вчинення шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, або
    2. якщо діяння заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або;
    3. злочином спричинено загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

В конкретному випадку, про який зазначено замовником, йдеться про вчинення злочину шляхом підпалу.

Відповідь на дане питання ґрунтується на аналізі такого загальнотеоретичного поняття кримінального права України як склад злочину, зокрема, аналізі поняття «кваліфікований склад злочину» і його співвідношення із загальним складом злочину.

Як відомо, наявність в діях особи складу злочину є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності. При визначенні злочинності конкретного діяння, як слушно зазначає відомий український вчений у галузі кримінального права С.Д.Шапченко відповідний суб’єкт обов’язково створює інформаційно-оціночну модель фактичних обставин (діяння у поєднанні з іншими юридичними фактами); якщо суб’єкт робить висновок про відповідність такої моделі певному юридичному складу злочину, він відтворює цю модель у відповідному процесуальному документі; така модель конкретизованих характеристик злочину певного виду чи окремого його різновиду набирає форми так званого фактичного складу злочину [4, c. 240-243].

Ю.В. Александров та В.А. Клименко зазначають обґрунтовано, що основний склад злочину формулює головні ознаки злочину і не містить ані обтяжуючих (кваліфікуючих), ані пом'якшуючих (привілейованих) обставин, вказаних в інших частинах цієї статті або в інших статтях. Кваліфікований склад злочину — це такий склад, який містить обтяжуючі, порівняно з основним складом, обставини, що тягне за собою більш суворе покарання згідно з відповідною санкцією [5, c.64].

В.І. Антиповим пропонується розглядати кожну статтю Особливої частини КК, що складається з однієї частини, як таку норму, що містить один склад злочину. Якщо ж стаття має дві чи більше частин, перша частина має містити основний склад злочину, друга частина – кваліфікований склад, третя частина – особливо кваліфікований або привілейований тощо [6, c. 121-124].

Професор В.О.Навроцький визначає, що за ступенем суспільної небезпеки склади злочинів прийнято поділяти на: 1) прості; 2) кваліфіковані; 3)особливо кваліфіковані; 4) привілейовані.

Для кожного із них характерна наявність єдиного «ядра» – спільних ознак, які притаманні для будь-якого виду одного і того ж злочину. Це ознаки основні для даного злочину будь-якого з видів. Тому їх і іменують ознаками основного складу злочину. Крім того, кваліфіковані, особливо кваліфіковані, привілейовані склади злочинів містять ще й додаткові ознаки, які впливають на суспільну небезпеку будь-якого злочину, що відноситься до даного виду [7, c. 67]

За злочин, передбачений частиною 2 статті 194 КК встановлено більш тяжке покарання, ніж частиною 1 статті 194 КК (за частиною 1 статті 194 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, тоді як діяння, передбачене частиною 2 статті 194 КК карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років). Таким чином, слід констатувати, що частина 1 статті 194 КК передбачає основний склад злочину, а частина 2 – кваліфікований.

Визначаючи кваліфікований склад, як склад злочину, який містить в собі обставини, що обтяжують відповідальність і тягнуть за собою більшу міру кримінальної відповідальності (кваліфікуючі обставини), слід також зауважити про наступне. Кваліфікованому складу притаманні всі без винятку ознаки основного складу злочину, в тому числі і злочинні наслідки (однією із форм яких є матеріальна шкода). Ці наслідки можуть бути більшими, ніж в основному складі злочину (такою, наприклад, є особливо великий характер матеріальної шкоду за частиною 2 статті 194 КК), але аж ніяк не меншими.

Кваліфікуючі обставини можуть бути елементами різних сторін складу злочину. Так, у частині 2 статті 194 КК передбачено кваліфікуючі обставини, що є елементами об’єктивної сторони складу злочину – спосіб вчинення злочину (вибух, підпал, інший загально небезпечний спосіб) та злочинні наслідки (майнова шкода в особливо великих розмірах,загибель людей чи інші тяжкі наслідки).

Кваліфікуючі ознаки, таким чином, «посилюють» антисоціальну спрямованість основного складу злочину настільки, що відповідальність за його вчинення в рамках покарань, встановлених за вчинення основного складу злочину буде явно нееквівалентною тяжкості злочину. Саме тому виникає соціальна потреба у визначенні кваліфікованого складу злочину і встановленні еквівалентного покарання за вчинення злочину із кваліфікованим складом. У зв’язку з цим законодавець встановлює критерії, за якими кваліфікований склад злочину відрізняється від основного.

В кримінально-правовій літературі обґрунтовано, що у правовій природі злочинів проти власності закладена майнова шкода для власника. При цьому важливо зрозуміти, що для злочину, передбаченого статтею 194 КК України матеріальна шкода є обов’язковим елементом – адже знищення чи пошкодження майна завжди наносить майнову шкоду.

Виходячи із цього, законодавцем було встановлено виключно майновий критерій для кваліфікації основного складу даного злочину – великий розмір майнової шкоди. Цей розмір є критерієм відмежування злочинного умисного знищення або пошкодження майна від незлочинного (адміністративного проступку чи цивільного делікту). Враховуючи той факт, що кваліфікуючі обставини злочину (обставини, що обтяжують відповідальність за його вчинення) лише «посилюють» його антисоціальну спрямованість, варто наголосити на тому, що шкода, нанесена кваліфікованим складом злочину не може бути меншою за аналогічну за формою шкоду, нанесену вчиненням основного складу злочину.

Також можна констатувати, що диспозиція частини 2 статті 194 КК України є досить невдалою, адже поєднання в рамках одного кваліфікованого складу злочини таких різних за змістом та ступенем суспільної небезпечності обставин, як спосіб вчинення злочину та загибель людини є невідповідною суспільному значенню об’єктів кримінально-правової охорони. Про це свідчить і велика різниця між мінімальним (3 роки позбавлення волі) та максимальним (10 років позбавлення волі) покараннями. Слід проте зауважити, що в теорії кримінального права не допускається розширене тлумачення кримінально-правової норми. Тому жодна поведінка не може вважатись злочинною, якщо процесуальним шляхом не доведено всі ознаки складу злочину, в тому числі злочинні наслідки у вигляді матеріальної шкоди певного розміру, якщо така шкода встановлена нормативно.

З аналізу змісту диспозиції частин 1, 2 статті 194 КК України слід констатувати, що законодавчо встановленим критерієм відмежування злочину, передбаченого статтею 194 КК України, від незлочинних умисних знищень або пошкоджень майна (які можуть за певних умов кваліфікуватись як адміністративні проступки або цивільно-правові делікти) є розмір матеріальної (майнової) шкоди. Отже, умисне пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, яке не спричинило матеріальної шкоди у великих розмірах, не утворює складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України. Натомість, сам по собі загальнонебезпечний спосіб вчинення злочину (вибух, підпал тощо) може бути підставою для кваліфікації діяння як хуліганства або іншого злочину проти громадського порядку.

Партнер Армен Нерсесян

Гарячі новини

Чи потрібна в Україні реєстрація підприємницької діяльності для торгівлі в інтернеті?

Інтернет торгівля стала досить популярним заняттям серед великого числа людей. Для одних це хобі або альтернативний варіант заробітку, а для інших - основне джерело доходу. При цьому навіть успішні продавці, які мають значні обсяги продажу, не поспішають реєструватися підприємцями і продовжують вести «тіньовий» бізнес.

Нові вимоги до документів неприбуткових організацій

1 січня 2017 року спливає термін для неприбуткових організацій з перереєстрації статутів згідно нових вимог українського податкового законодавства. Оскільки цей процес і процедура не для всіх є зрозумілими, зокрема, щодо того, які суттєві моменти необхідно врахувати громадським організаціям, щоб залишитися в реєстрі неприбуткових організацій після 1 січня – Наша Компанія обґрунтує та пояснить основні положення, що зазнали змін.

Европейський суд з прав людини щодо вилучення комп'ютерів в ході обшуку

30 вересня, ЄСПЛ оголосив своє Постанова по справі «Преждарови проти Болгарії» (Prezhdarovi v. Bulgaria, скарга N 8429/05). Воно стосується вилучення за результатами обшуку комп'ютерів з комп'ютерного клубу заявників. Страсбурзький Суд оцінив національне законодавство, рішення суду, яким були санкціоновані обшук і вилучення, а також рішення прокурора і суду за скаргами заявників з вимогою повернути комп'ютери в частині відношення до їх твердженням, що на вилучених комп'ютерах міститься персональна інформація. При цьому очевидно, що аналогічним чином слід міркувати стосовно до будь-якого пристрою, яке може містити персональну інформацію. Нижче наведена відповідна частина Постанови ЄСПЛ:

Партнери

1Нотаріус Марина Михайлівна
067-980-54-74

2Арбітражний керуючий
066-725-72-85