Assign modules on offcanvas module position to make them visible in the sidebar.

Київський апеляційний адміністративний суд
Подається через Окружний адміністративний суд м.Києва
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "1"
Відповідач : Державна екологічна інспекція у м.Києві
04071 м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 4
Тел. (044) 417-56-33, 463-60-37
Справа№

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
На Постанову окружного адміністративного суду м.Києва від
Окружний адміністративний суд м.Києва виніс постанову від ________р. по справі №________за позовом ТОВ "1" до Державної екологічної інспекції у м.Києві про визнання незаконним та скасування припису №________від 17.09.2013р. Даною постановою суд в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Позивач не погоджується з таким рішенням, вважаючи що суд не вірно застосував норми матеріального права, суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
•Щодо викидів в атмосферне повітря
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1780 від 28.12.2001 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначені вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (далі - Порядок № 1780).
Пунктом 7 Порядку № 1780 передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 317 від 16.08.2004 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. (далі - Перелік), відповідно до пункту 1 якого у енергетичній та переробній промисловості належать теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.
Теплова потужність газових котлів ТОВ "1" становить від 150 до 475 кВТ.
Відповідачем вказаний факт не оспорював ся.
З урахуванням описаного, вимоги відповідача щодо необхідності отримання ТОВ "1" дозволу на викиди та ведення державного обліку газового котла необґрунтовані, оскільки згідно порогових значень потенційні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин від його роботи та теплова потужність є меншими, ніж передбачено описаними вище нормативними актами.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 177 від 10.05.2002 затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (далі - Інструкція)
У відповідності пункту 2 Інструкції узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:
об'єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток № 1);
видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
У додатку № 1 до Інструкції визначено, що для оксиду вуглецю порогові значення викидів встановлені на рівні 1,5 тонн на рік, а для оксиду азоту у перерахунку на діоксид азоту - 1, 0 тонна на рік.
За таких обставин порогові значення потенційних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від роботи газового котла у рік є меншими, ніж передбачено Інструкцією.
Під час судового розгляду представниками Позивача, вказано, що наявність шкідливих викидів в атмосферне повітря підтверджене технічними характеристиками котлів. У той же час, відповідачами суду не надано доказів, які б точно вказували у якій період, які забруднюючі речовини та в якій кількості викинуто Позивачем в атмосферне повітря і що це свідчить про необхідність отримання Позивачем дозволів.
Статтею 11 Закону України "Про атмосферне повітря" встановлений порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел, нормативно – правовими актами, вказаними вище визначений механізм такого регулювання, а також визначені стаціонарні джерела з їхніми технічними характеристиками, які підпадають під таке регулювання.
З аналізу вищевказаних норм законодавства встановлено, що ні за потужність побутових теплових котлів, ні за їх цільовим використанням, а також за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірені у Позивача стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами статтею 11 Закону України "Про атмосферне повітря" та прийнятих на їх реалізацію нормативно – правовим актам. Тому вимога Відповідача щодо отримання дозволів є неправомірною.
•Щодо відходів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.
Згідно з п. "а" ст. 32 цього ж Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’є людини забороняється вести будь – яку господарську діяльність, пов’язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення отходів.
Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України, визначені відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998.
Пунктами 10, 11 вказаного Порядку передбачено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів). Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
В суді було встановлено, що Позивач не отримував повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів, але суд не дав даному факту належну оцінку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
У судовому засіданні також з’ясовано, що ТОВ "1" не здійснює діяльності з розміщення відходів, а утворення відходів носить разовий характер, і для утилізації цих відходів укладені договори з відповідними установами на їх збирання та розміщення. Таким чином, відсутня необхідність в отриманні ліміту на обсяги утворення та дозволу на розміщення відходів.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення" встановлено, що первинний  облік  за  типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.
Судом встановлено, що ТОВ "1" не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, які підлягають обліку відповідно до затвердженої вищезазначеним наказом Інструкції. В зв'язку з відсутністю відходів від своєї господарської діяльності, підприємство позбавлено можливості здійснювати їх облік.
•Судова практика.
Адміністративні суди України розглядаючи аналогічні справи (справа №9991/67321/12 та справа №2-а-2127/09/0270) прийшли до висновку, що при оцінці обставин справи слід враховувати не тільки норми законів але й підзаконних актів в яких легалізуються норми законів. Вперше ми маємо на увазі Порядок ведення обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою КМУ №1655 13.12.2001 року та Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 177 від 10.05.2002 року.
Але окружний адміністративний суд м. Києва в своїй постанові прямо вказує, що ці нормативно – правові акти не приймаються судом до уваги. Таким чином суд породив правову колізію – неоднакового застосування судом (судами) інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі вказує, що при розгляді даного питання слід керуватися постановою КМУ №1655 13.12.2001 року та Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 177 від 10.05.2002 року а суддя Окружного адміністративного суду вважає що ця позиція хибна і ці нормативно – правові акти (які підтверджують правоту Позивача) не повинні прийматися судом до уваги.
Тому Позивач вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.. 185 КАС України,
Просимо:
•Скасувати Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року по справі №________та прийняти нову постанову суду, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Додатки:
•Квитанція про сплату судового збору.
•Копія апеляційної скарги для Відповідача
Директор
ТОВ "1"                               __________________________
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №  Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
Іменем України
__ травня 2014 року                                                 м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:                            Коротких А.Ю.,
суддів:                                       Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі                                 Некрасовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "1" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від __ грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "1" до державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання незаконним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від __ грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "1" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку ТОВ "1" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За результатами перевірки складено акт № ________від 13.09.2013 року.
17.09.2013 року Державною екологічною інспекцією у місті Києві видано припис № ________, яким з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища  ТОВ "Одеон" приписано: 1) отримати дозвіл  на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; 2) надати інструментарно-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; 3) вести первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються; 4) отримати дозвіл, ліміт на утворення та розміщення відходів; 5) подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами; 6) визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища; 6) розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами; 7) вести первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються та зберігаються за встановленою формою 1-ВТ.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки за результатами  перевірки позивача на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами було виявлено допущення позивачем порушення вимог чинного законодавства,  факт допущення яких позивачем судом першої інстанції встановлено, то відсутні підстави для скасування припису  №________від 17.09.2013 року.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року №1655 (далі - Порядок № 1655), Порядок визначає єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Абзацом 4 п. 2 Порядку № 1655 визначено, що державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел, визначене ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", входить до складу державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря.
Згідно п. 4 Порядку № 1655 взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держкомтсатом.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 року №177 затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (далі - Інструкція № 177).
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції № 177 встановлено, що взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:  об'єктів - якщо в їх викидах присутня  хоча  б  одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
Колегією суддів встановлено, що позивачем для опалення приміщень використовується два побутових газових котла Logano G334X, потужністю 90 кВт.
Колегією суддів встановлено, що наявність шкідливих викидів в атмосферне повітря підтверджено технічними характеристиками газового котла, зокрема при його експлуатації в атмосферне повітря потрапляють основні продукти згоряння природного газу, а саме: оксид вуглецю та оксид азоту в перерахунку на діоксид азоту.
У додатку №1 до Інструкції № 177 про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря наведено перелік забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, з якого вбачається, що для оксиду вуглецю порогові значення викидів встановлене на рівні 1,5 тонн на рік, а для оксиду азоту у перерахунку на діоксид азоту 1,0 тонна на рік.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з технічного паспорта газового котла, який був предметом дослідження, емісія оксиду вуглецю складає менше 10 мг/кВт год., а емісія оксиду азоту у перерахунку на діоксид азоту складає менше 70 мг/кВт год. Повна потужність одного котла становить 102,6 кВт/год. Повна розрахункова потужність обох котлів протягом року дорівнює: 102,6 кВт/год.*2*24 год.*365 днів = 1797552 кВт/год. Викиди за рік по оксиду вуглецю можуть складати: 1797552 кВт/год.* 10-9 т/кВт*год.=0,017755 тон, викиди за рік по діоксину азоту можуть складати: 1797552 кВт/год.* 70-9 т/кВт*год.=0,012522864 тон, що є значно меншим за порогові значення потенційних викидів забруднюючих речовин, за якими здійснюється державний облік.
Відтак, державний облік щодо газового котла, який використовує позивач, не здійснюється.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (далі - Порядок №1780).
Пунктом 1 Порядку №1780 передбачено, що даний порядок визначає  вимоги  щодо  розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.
Пунктом 7 Порядку №1780 передбачено, що перелік  типів  устаткування,  за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.
Згідно п. 1 Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року №317, для теплосилових установок розроблення граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин є обов'язковим, якщо їх номінальна теплова потужність перевищує 50 МВт.
Як вбачається із технічних характеристик використовуваного позивачем газового котла, наведених у технічному паспорті, його номінальна теплова потужність (від 150 до 475 кВт) не перевищує 50 МВт і є значно меншою.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, колегія суддів приходить до переконання, що газові котли, які використовує апелянт, ні за потужністю, ні за цільовим використанням, ні за обсягом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не підпадають під регулювання, встановлене положеннями ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та прийнятими на їх реалізацію нормативно-правовими актами. А відтак,  вимога відповідача щодо отримання дозволу на викид забруднюючих речовин, що надходять в атмосферу в результаті роботи газового котла є неправомірною.
Крім того, п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Як вбачається з наданих договорів оренди нежитлових приміщень (а.с. 93-137), ТОВ "1" лише орендує приміщення.
Нормами ст.ст. 10, 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що регулювання викидів забруднюючих речовин, які надходять в атмосферне повітря, здійснюється виключно в результаті роботи стаціонарних джерел забруднення.
Відповідно до пп. 1.15.5. п. 1.15 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Таким чином, газовий котел Logano G334X не є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, а відтак, вимога відповідача щодо отримання дозволу на викид забруднюючих речовин, що надходять в атмосферу в результаті роботи електрозварки, є безпідставною та не відповідає вимогам закону.
Пунктами 4-6 оскаржуваного припису позивача зобов'язано розробити паспорти на всі види відходів підприємства, вести первинний облік утворення та вивезення відходів, отримати дозвіл та ліміти на утворення і розміщення відходів на 2013 рік.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Пунктами 10 та 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, встановлено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів). Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
З пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ "1" не отримувало повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів. Будь-яких інших відходів, крім твердих побутових, перевіркою не виявлено.
Колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності ТОВ "1" є господарська діяльність, пов'язана з наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, неспеціалізована оптова торгівля, надання інших допоміжних комерційних послуг, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів та виробництвом інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с.43-44).
Колегією суддів також з'ясовано, що позивач не здійснює діяльності з розміщення відходів, а утворення відходів носить разовий характер.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача про необхідність в отриманні позивачем ліміту на обсяги утворення та дозволу на розміщення відходів.
Пунктом 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року №342 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення" встановлено, що первинний  облік  за  типовою формою та інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.
Судом встановлено, що ТОВ "1" не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, які підлягають обліку відповідно до затвердженої вищезазначеним наказом інструкції. Також через відсутність відходів від своєї господарської діяльності підприємство не може здійснювати їх облік.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку вести первинний облік утворення та вивезення відходів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що припис № 08/784 від 17 серпня 2013 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції, що привело до неправильних висновків щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "1" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від __ грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 17 серпня 2013 року № -_____.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:                                      Коротких А.Ю.
Судді:                                      Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.

Справу виграли юристи юридичної компанії "Майоров, Нерсесян та партнери" 098-604-36-32 Олександр (для первинної консультації)
********************************
Адреса: м. Київ, вул. В. Житомирська, 15
тел. О44-228-29-96 (з 1О:ОО до 18:ОО)
тел. О63-595-87-10
Skype: mayorovgroup
Київський апеляційний адміністративний суд
Подається через               Окружний адміністративний суд м.Києва
Позивач:     Товариство з обмеженою відповідальністю "1"
Відповідач :        Державна екологічна інспекція у м.Києві
04071 м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 4
Тел. (044) 417-56-33, 463-60-37

Наши координаты

01001, Украина, Киев
ул. Большая Житомирская, 15Б

Тел. 096-243-28-73

Тел. 050-266-27-26

Тел. 067-448-57-13

 

Е-mail: 911inua@gmail.com

Кнопка Вверх